.jpg)
.jpg)
ВИХОВУЄМО ТА РОЗВИВАЄМО ДИТИНУ
Якщо в дитинстві батьки привчили дітей до читання, то у будь-якої дитини краще і словниковий запас, і уява, і з засвоєнням навчального матеріалу теж все в порядку.
Не варто чекати, коли ваш малюк підросте, читати можна і грудничку, адже дитині достатньо чути голос мами, видать її вираз обличчя та емоції.
Коли ж дитині виповнитися рік, він, наслідуючи дорослим, зможе сам взяти і розглянути картинки в книги, почне видавати звуки, що означають та чи інша тварина.
У віці 3-х років дитина зможе переказувати казки, заучувати четверостишья .... Саме так, крок за кроком ми допомагаємо нашим дітям вчитися думати.
На жаль, в процесі розвитку дитини читання займає, ключову позицію і поки інших альтернатив читання немає.
Так що читайте дитині багато і частіше!
Маємо надію, що розміщені на сторінках у розділі "Читаємо разом" матеріали стануть Вам у нагоді!
У розвитку дитини гра посідає дуже важливе місце. В грі формуються норми поведінки, розвиваються комуникативні та фізичні навички, мишлення та мова. Само по собі ці не відбувається, а лише за участі дорослих. Батьки та вихователі вчать дітей грати як з іграшками, так і з однолітками. У іграх з іншими дітьми діти вчаться відстоювати свої інтереси, поважати партнра по грі, ділітись та домовлятися.Однак ці навички з'являються не одразу. Грайте зі своїми дітьми!
Маємо надію, що в цьому вам допоможуть розміщені на сторінках у розділі "Граємо разом" матеріали !
«Формування психологічних передумов ігрової діяльності»
Особливості розвитку в ранньому дитинстві
Ранній дитячий вік охоплює період від 1 до 3 років і є одним із ключових у житті дитини. Він характеризується новою соціальною ситуацією розвитку, оскільки на цьому етапі її життя провідною стає предметно-маніпулятивна діяльність, яка заміняє емоційне спілкування з дорослим (провідну діяльність немовляти), виникають важливі новоутворення.
Для розвитку малюка особливе значення має гра - діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній дійсності.
Елементи гри використовують уже немовлята, маніпулюючи предметами (іграшками, сосками). На другому році життя гра стає більш спонтанною і змістовною. Вона є не просто маніпуляцією, а розгортається як дії з предметами, в яких дитина відтворює те, що роблять дорослі (наприклад, розмова по телефону, пиття чаю). Це перші кроки на шляху до символічних дій. Найпоширенішими у цьому віці видами ігор є гра-дослідження (ігрове дослідження особливостей предметів), гра-конструювання (самостійне зведення споруд і обігравання їх), рольова (перебирання дитиною на себе ролі дорослого) гра.
Ігрова діяльність малюка є основою формування майбутніх умінь і навичок, розумових дій. У процесі ігрового експериментування формується багато його нових складних здібностей. До двох років малюки вже можуть бавитися в елементарні логічні (передбачають використання і розвиток навичок логічного мислення) і тематичні (за заданою дорослими чи самостійно обраною) ігри, виявляючи свою здатність складати план дій.
З розвитком символічної (умовне позначення у грі предметів, подій, явищ) гри змінюється ставлення дитини до інших дітей. На першому році життя вони майже не взаємодіють між собою. Десятимісячні діти ставляться один до одного, як до живих забавок: смикають за волосся, торкаються пальцями очей тощо. На 18-20 місяці вони починають взаємодіяти з партнерами по грі, прагнуть бавитися одне з одним.
У грі дитина починає активно наслідувати людей, які її оточують. Наслідування (відтворення дій, ідеалів, рис характеру, творчої манери інших осіб) малюка є вибірковим, тобто його реакція виникає лише після певної поведінки дорослого або інших дітей. Однак на початку другого року життя він здатен наслідувати поведінку дорослого ще не відразу і не всі його дії. Це залежить від характеру самої дії. Найлегше дітям дається наслідування моторних дій, значно важче - соціальних.
Наслідування зумовлене прагненням дитини до соціального утвердження, бажанням бути подібним на іншу людину або досягти певної мети. У ранньому дитинстві воно залежить від рівня когнітивного (пізнавального) розвитку. У цьому віці дитина виявляє форми поведінки, що свідчать про перші прояви самопізнання (процесу, який ґрунтується на самоспостереженні та ставленні інших людей) своїх дій, станів. Дворічні малюки починають підпорядковувати поведінку інших людей своїм потребам, пов'язаним з особистісним розвитком.
Про формування самосвідомості (образу себе і ставлення до себе) дитини на другому році життя свідчить її здатність впізнавати себе у дзеркалі, активно використовувати займенник "Я". У період від одного до трьох років відбувається перетворення малюка з істоти, яка вже стала суб'єктом (зробила перший крок на шляху становлення особистості), на істоту, що усвідомлює себе як особистість.
Навколишній світ спонукає дитину до активних дій, у яких зароджуються нові види її діяльності, збагачується психічне життя дитини. З'являється низка психологічних передумов формування ігрової діяльності. Ігрові дії виникають у дитини на основі спостереження за діяльністю дорослих і перенесення. У процесі розвитку гри виникають два типи перенесення:
1) перенесення засвоєної дії в інші умови. Наприклад, навчившись зачісуватися, дитина починає зачісувати ляльку, ведмедика, іграшкового коника тощо;
2) перенесення дії на замінники реальних предметів. Наприклад, дитина зачісує ляльку не гребінцем, а дерев'яною паличкою; спочатку вкладає спати тільки ляльку, пізніше ведмедика, собачку, паличку, кубик, промовляючи: "Люлі, люлі...". Неоформлені предмети (палички, кубики, трісочки) залучаються до гри як додатковий матеріал до сюжетних іграшок (ляльок, тварин) і використовуються як засоби виконання певної дії з основними сюжетними іграшками.
Передумови рольової гри виникають усередині предметної діяльності. Вони полягають в оволодінні діями з особливими предметами - іграшками. Уже на початку раннього дитинства діти у спільній діяльності з дорослими засвоюють деякі дії з іграшками, потім самостійно їх відтворюють. Такі дії називають грою, хоч на цьому етапі вона ще досить примітивна. Дію з одним предметом дитина може повторювати багато разів. Таку елементарну одноактну дію малюк здатен виконувати з різноманітними іграшками, змінюючи об'єкти дій, незмінно повторюючи саму дію.
Зміст початкових ігор обмежується двома-трьома діями, наприклад, годуванням ляльки або тварин, укладанням їх спати. Діти ще не відображають моментів власного життя, а маніпулюють з предметами так, як їм показав дорослий. Вони ще не годують ляльку, не заколисують її, тобто нічого не зображають, а лише, наслідуючи дорослих, підносять чашку до рота ляльки або кладуть її у ліжечко. Характерно, що дитина виковує дії лише з тими іграшками, які застосував дорослий у спільній діяльності з нею.
З часом дитина починає переносити спосіб дії дорослого на інші предмети. Так з'являються ігри, що відтворюють у нових умовах дії, які вона спостерігає у повсякденному житті. Перенесення дії, що спостерігається в житті, на іграшки значно збагачує зміст дитячої діяльності. У ній з'являється багато нових ігор: діти миють ляльку, обливають, зображують її стрибок з дивана на підлогу, звозять ляльку з гірки, ідуть з нею гуляти. Вони можуть відтворювати різні дії, не виконуючи їх реально: "п'ють" з порожньої чашки, "пишуть" паличкою по столі, "варять" кашу, "читають". Доречна порада може посприяти включенню дитини в нову за змістом гру, якщо відповідні дії знайомі їй. Перенесення дії з одного предмета на інший свідчить про суттєвий прогрес дитини в оволодінні діями. Однак при цьому ще відсутнє ігрове перетворення предметів, використання одних предметів замість інших. Виникає воно пізніше і е першим кроком до перетворення предметної дії на власне ігрову.
Діти починають доповнювати сюжетні іграшки різноманітними предметами як замінниками відсутніх предметів: кубик, брусок, котушка, камінчик можуть бути використані як мило при вмиванні ляльки; паличка, пенал - для вимірювання у неї температури тощо. На перших поpax малюки ще не дають предмету-заміннику ігрової назви. Пізніше не лише використовують одні предмети як замінники інших, але й самостійно дають їм ігрові назви. У ранньому віці діти спочатку діють з предметом, потім усвідомлюють його суть у грі. При цьому вони потребують, щоб з предметом-замінником можна було діяти так само, як із реальним. Подібність кольору, форми, величини, матеріалу поки що для них не актуальна.
В іграх дітей раннього віку ще немає розгорнутих ролей, однак уже помітне поступове формування для цього передумов. Одночасно з появою в іграх предметів-замінників діти починають зображувати дії конкретних дорослих (мами, вихователя, няні, лікаря, перукаря). Тоді вони, як правило, називають себе іменами дорослих: спочатку граються, а потім називають себе, впізнаючи у своїх діях дії дорослих.
Отже, передумовами рольової гри е перейменування предметів, ототожнення дитиною своїх дій із діями дорослого, називання себе іменем іншої людини, формування дій, що відтворюють дії інших людей. Усе засвоюється дитиною під керівництвом дорослого.
Передумови предметно-маніпулятивної гри складаються у немов-лячому віці на основі розвитку в дитини маніпуляцій з предметами та пізнавальних мотивів. Ігрові дії немовляти тісно переплітається з першими кроками на шляху пізнання дійсності. Дослідники вирізняють ознайомлювальний і відображувальний етапи в розвитку ігрових дій немовляти. Спочатку дитину приваблюють яскраві, незвичні, блискучі предмети у своєму оточенні. І вона маніпулює ними, щоб роздивитись, ознайомитись. У цьому полягає зміст ознайомлювальних ігрових дій немовляти.
З півроку і до півтора років виникають відображувальні предметно-ігрові дії. Дитина починає вирізняти в іграшках певні властивості, пов'язувати свої дії та їх результат, в якому виявляється та чи інша властивість предмета: якщо натиснути на гумового зайчика, то він "розмовляє", якщо штовхнути м'ячик, він котиться, а з коробочкою такого результату не отримаєш. Таким чином за допомогою власних дій дитина навчається виявляти властивості предметів, по-різному діє з різними іграшками, передбачаючи на основі попереднього досвіду їхні фізичні властивості. Змістом відображувальних предметних ігрових дій дітей виступає маніпулювання з різними предметами, спрямоване на виявлення та підтвердження їхніх властивостей. Так, дитина складає й розбирає мотрійку чи пірамідку, зминає та рве папір, насипає та висипає з відерця пісок тощо.
Значущість особи дорослого у житті дитини стимулює її наслідувати дії дорослих. Від одного року дитина навчається ходити, оволодіває мовленням, тобто її можливості значно розширюються. Вона також має певний досвід маніпуляцій із предметами. Спілкування з дорослим набуває виразного предметного змісту, віддзеркалює прагнення малюка до спільних з дорослим предметних дій. Цим дитина хоче прилучитись до життя дорослих, стати його учасником. Розвиток ігрових дій протягом раннього віку спирається на розвиток предметних. Досвід виконання предметних дій підводить малюка до їх узагальнення: він навчився набирати пісок совочком, а згодом робить це і за допомогою відерця; подібно до того, як набирав пісок, набирає сніг. У цьому прикладі виявляється перенос засвоєної дії на інші, зовні не схожі ситуації.
На основі розвитку предметних дій, коли предмети використовуються у звичному суспільно закріпленому їх призначенні, розвивається сюжетно-відображувальний етап предметно-маніпулятивної гри. Спостерігаючи за працею дорослих, дитина розкриває для себе сенс дій дорослого з предметами і намагається відтворити його у своїй грі: дорослий бере мило, щоб вимити руки; сідає за кермо автомобіля, щоб поїхати на роботу тощо. Предметні дії малюка поступово набувають ознак ігрових дій, чому сприяє дорослий, коли спонукає дитину: "вилікуй хвору ляльку; йдіть обідати разом із зайчиком".
Відмінність ігрової дії від предметної полягає в її умовному та узагальненому характері; вона не може призвести до реального результату, тому останній носить уявний характер. Для дитини головним стає не сама по собі предметна дія, а її умовний результат. Малюк виконує своєрідні розумові дії з уявними предметами: немовби годує котика обідом. Ось дитина гойдає ляльку, наслідуючи схему відповідних рухів дорослого: тримає ляльку під грудьми, гойдає її кілька разів і, маючи на увазі досягнення уявного результату (лялька "заснула"), завершує ігрову дію.
У предметно-маніпулятивній грі закладаються основи сюжетно-рольової гри, яка властива дітям з 3-х років. Елементи останньої виявляються, наприклад, як "роль у дії" (Д. Б. Ельконін), що являє собою сукупність дій, характерних для людини у певній ролі. Так, дитина доглядає за лялькою - своєю "дитиною", фактично виконуючи роль мами, але не називаючи себе відповідно до цієї функції. На питання дорослого "ти хто?" відповідає: "я - Катя".
Протягом раннього віку ускладнюються сюжети ігор за такими ознаками, як кількість персонажів, різноманітність ситуацій. Якщо у перших предметно-маніпулятивних іграх діє один персонаж у певній ситуації, а схема гри неодноразово повторюється (кілька разів дівчинка зачісує ляльку), то наприкінці раннього віку в іграх дітей бере участь кілька персонажів, які діють у послідовних різноманітних ситуаціях - відбувається розгортання сюжету. В іграх намічаються зв'язки між персонажами, проте вони слабо узгоджені і задаються їх включенням у спільну ситуацію. Як відзначає Г. А. Урунтаєва, тут можливі три варіанти дій. Перший передбачає два персонажі, один з яких - об'єкт дії іншого, наприклад перукар і клієнт. Другий складається з самостійних дій, включених у спільну для персонажів ситуацію: машиніст і пасажири. В третьому персонажі обмінюються діями: покупець вибирає товар, а продавець зважує. До кінця 3 р. спостерігаються сюжети, в яких разом з набором дій задані і деякі відносини між персонажами. Наприклад, відносини керівництва і підпорядкування в грі "дитячий садок", коли вихователь веде заняття, а діти слухають. Або поєднання керівництва і підпорядкування з рівноправним обміном діями, коли в цій же грі зображуються відносини між вихователем і батьками дітей.
Розвиток ігрової діяльності сприяє становленню стосунків між дітьми, в якому вирізняється три етапи.
1. Перші взаємини між дітьми носять не ігровий характер, хоча й розгортаються з приводу влаштування гри: обрання її місця, розподілу чи обміну іграшками тощо.
2. Ігри дітей відзначаються характеристикою "поряд, але не разом". При цьому виникають інтерес до діяльності однолітків та спроби наслідувати один одному. Прагнення когось з дітей прилучитись до гри іншого малюка викликають в останнього негативні реакції: скарги дорослому, протести з приводу втручання у формі криків, плачу і т. ін. Між дітьми часто виникають конфлікти з цього приводу.
3. Виникають перші ігрові взаємодії дітей, чому сприяє спільні місце гри та іграшки. Ігрова взаємодія дітей відзначається наявністю обміну ігровими діями між ними. У таких взаєминах малюки виступають як гравці, кожен з яких виконує свою функцію: один з них подає "посуд", інший накладає у нього "їжу". Зникають скарги з приводу втручання іншої дитини в гру. Якщо хтось виступає ініціатором гри, то він охоче приймає у свою гру однолітка. Виникають оцінки якості ігрових дій один одного, гра може припинитись, якщо одноліток не узгоджує своїх дій відповідно до теми гри. В іграх, що містять "роль у дії", виникають взаємини, зумовлені співвідношенням виконуваних дітьми функцій, що слугують передумовою появи рольових взаємин.
ВИСНОВКИ ПРО ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДИТИНИ ДО 3-Х РОКІВ:
- на основі високого рівня оволодіння предметними діями виникає власне ігрова дія, що відзначається умовністю виконання і уявним результатом;
- до 2,5 р. розвиток ігрової діяльності проходить етапи ознайомлювальної та відображувальної предметної гри;
- формується ставлення до дорослого як до зразка дій, якому дитина наслідує у своїх самостійних ігрових діях;
- дитина залучає до гри предмети-замінники; наділяє їх ігровим значенням;
- складається здатність ставити і вирішувати ігрові задачі (ігрові цілі та способи їх досягнення);
- розвиток сюжету предметно-ігрової діяльності полягає у збільшенні кількості персонажів та появі зв'язків між ними;
- зароджується ігрова взаємодія з однолітками в спільних іграх;
- до кінця раннього віку складаються передумови сюжетно-рольової гри, яка інтенсивно розвиватиметься в дошкільному дитинстві.
Іграшка як засіб розвитку дитини
Історія виникнення іграшки
Іграшка в усі епохи історично була пов'язана з грою - провідною діяльністю, в якої формується типовий вигляд дитини: розум, фізичні і моральні якості.Стародавні рабовласницькі суспільства Єгипту, Греції та Риму залишили наступним поколінням безцінні скарби матеріальної і духовної культури. Чимало цікавого зустрінемо ми, вивчаючи іграшку - невід'ємну частину стародавнього світу, виступає своєрідною ілюстрацією епохи.
Як і сьогодні, першою іграшкою дитини в давнину була брязкальце. У Стародавній Греції та Римі брязкальця дарували новонародженому. Постукуючи цими брязкальцями, матері і годувальниці наспівували колискові пісні. Ще ці предмети мали і інше призначення. Від первісних часів збереглося повір'я, що тріскачки своїм шумом відхиляють злих духів і тим самим оберігають дитини. Багато брязкалець знайдено при розкопках давньоримського міста Помпеї. Це були брязкальця різних видів: тріскачки, кретала, сістром. Трещітка, знайдена в Помпеях, складається з невеликого диска на рукоятці, забезпеченого бубонцями. Кретала робилися з дерев'яних або металевих пластинок, з'єднаних на одному кінці. Пристрій сістром також просто. На кожному з двох поперечних стержнів знаходиться за три металевих платівки, які відтворюють звук при русі стрижнів.
Найкращі ранні, відомі нам іграшки Стародавнього Єгипту датуються серединою III тис. до нашої ери. Це дерев'яні долгуркі корів. У Древньому Єгипті ми вперше зустрічаємо іграшки з нескладним механізмом руху. Це "Крокодил" і "Тигр". Стародавні майстри зображали їх з великим знанням звичок і характеру. Ці мініатюрні дерев'яні іграшки за допомогою нескладного дротяного механізму, що приводиться в рух рукою дитини, відкривали пащу. Цікава іграшка, що зображає раба, Місячи тісто. Якщо фігурку потягнути за нитку, вона починає рухатися вгору-вниз по похилій дошці. "Месільщік тесту" - Це прототип будь-якої народної іграшки. Цей найдавніший принцип конструкції неодноразово використовували і російські майстри народної іграшки. Згадаймо болеродскую іграшку "Ковалі". І тут, і там головне передано рухом, все інше умовно і скупо.
Порівняно пізніше в іграшці виник образ коня. Про існування колісниці і коні єгиптяни довідалися від кочових племен, які завоювали Єгипет на поч. I тис. до н. е.. Відомі коні-каталки, зроблені в V ст. до н. е.. Виготовлення коня було однією з найулюбленіших іграшок дітей Стародавній Греції. Більшість мініатюр коней і вершників зроблені з глини. Образ коня давався узагальнено, але мав ряд реалістичних елементів.
Найбільше подія гомерівської Греції - Троянська війна - знайшло відображення не тільки в літературі. Відома іграшка "Троянський кінь", яка, можливо, копіювала в мініатюрі величезного коня, за допомогою якого хитромудрий Одиссей взяв Трою.
Звичайно, багато дерев'яні іграшки не дійшли до нас, збереглися лише з глини, кістки і металу. На мініатюрному античному посудині, що зберігається в Ермітажі, знаходимо зображення дитячої двоколісної каталки з довгою ручкою і маленьким чотирикутним кузовом на осі, куди міг сісти дитина.
В глибоку давнину виник і такий відомий нам вид іграшки, як лялька. Самим древнім єгипетським лялькам близько 4 тис. років. Вирізувалися вони з тонких дощечок і розфарбовувалися геометричним візерунком, що символізує одяг. Голови ляльок прикрашалися париками з дерев'яних і нитяних бус. Але служили ці ляльки не дітям, і дорослим і були пов'язані з різними формами релігії тієї епохи.
Найдавніші єгипетські ляльки були похоронними дарами і покликані скрасити самітність померлого. Вважалося, що людські зображення можуть оживати і впливати на долі людей. Античні Греція та Рим залишили нам досить велику кількість ляльок. Багато хто з них продовжували носити культовий характер. Дівчата дбайливо зберігали ці ляльки до заміжжя і напередодні весілля приносили їх в дар богиням Артеміді, Венері. Але були й ігрові ляльки. Робилися вони з глини, дерева і часто були рухомі. Руки і ноги прикріплялися до тіла за допомогою ниток і палиць. Більш ретельно, з дорогих матеріалів, виконувалися ляльки для дітей знаті.
Особливу роль як у житті дітей, так і дорослих грали ляльки-маріонетки. Платон у "Законах" порівнював людину з іграшкою, а наші пристрасті з нитками, які приводять її в рух.
Види і призначення іграшок для дітей від народження до 4-х років
Іграшка повинна бути зручна дитині, але разом з тим поняття функціонального комфорту її суто відносне. Припустимо, блідо-рожеві і блідо-блакитні підвіски і брязкальця з м'яким контуром білого орнаменту викликають у дорослих, які купують ці іграшки дитині, відчуття ніжності, розчулення. Іграшки мають спокійний колір, до них дитина швидко звикає і так само швидко перестає їх помічати. Це цілком зрозуміло: іграшки зливаються з гамою білих або рожевих пелюшок, підвіски їх не помітні на тлі білої стелі. Також іграшки не спонукають дитину до сенсорної активності, його рука до них не тягнеться слідом за поглядом. Рядові іграшки цілком "зручні", комфортні - вони заспокоюють, не турбують - і тільки ...
Дитині необхідні іграшки, які створили б умови для постійного стимулу дитячої активності.
Іграшка, незважаючи на свої високі дидактичні властивості і художньо-образні гідності, сама по собі, без активної участі дорослого, не може виховувати дитину. Завдяки вихованню, зокрема засобами іграшок, у дитини формуються способи дій з предметами, знання призначення цих предметів.
Для дитину до трьох місяців, найбільш цікава і універсальна дерев'яна брязкальце з кульками на шнурах (грохотушка). Червоний, синій, зелений, жовтий і блакитний дерев'яні кульки вільно звисають на шнурах і, б'ючись про основну куля, видають м'який перестук. Така іграшка в руках дорослого може стати активним засобом залучення уваги дитини до рухається предмету. До середині року дитина такою іграшкою буде грати самостійно, довго й зосереджено, утримуючи її обома руками, а потім однією рукою. Іграшка активізує пізнавальну активність малюка, дозволяє домагатися несподіваного результат -- кульки на шнурках витягуються в усі сторони від центрального кулі.
Якщо дерев'яна брязкальце з кульками на шнурках дозволяє знайомити дитину з дерев'яним перестуком, основними кольорами, за брязкальце з дзвінком допомагає розширити орієнтування у звуках. Звуку дзвоника мелодійна і чистий.
Традиційні підвіски у вигляді бус з кольорових кульок вважаються спокійній іграшкою. Їх підвішують над колискою дитини з третього місяця життя. Ця іграшка заспокоює дитину, привчає зосереджено розглядати предмет.
Підвіска "дзеркало" - необхідний елемент першого набору іграшок еталонної системи. Дитина бачить у дзеркалі своє відображення, спілкується з самим собою, не знаючи ще, що це він. У дзеркалі відбивається навколишнє оточення, миготять відображення рухаються в кімнаті людей. Все це розширює досвід дитини, її орієнтування в навколишньому світі, сприяє формуванню орієнтовною активності, пізнання навколишнього світу.
Для дітей від трьох до семи-восьми місяців життя основну частину складають дидактичні іграшки. Це "підвіска з кільцем" - складається з кільця, підвішеного на шнурі і висіли високо різнокольорових кульок. Випадково захопивши кільце, дитина починає ними маніпулювати і тим самим розгойдувати що висять зверху кульки, які створюють приємний перестук. Дитина бачить результат дії своєї руки, повторно домагається викликається ефекту.
Зазвичай дітей більше привертають прості іграшки і вони довше з ними займаються. Це не тому, що діти невибагливі, а тому, що в них багата уява. Є 2 типу іграшкових потягів. Один поїзд зовсім схожий на справжній і бігає по рейках. А інший потяг зроблений з простих дерев'яних блоків, які легко расцепляются. Маленькому дитині важко справлятися з запальною залізницею і в поїзд нічого не можна завантажити, поки не зламається дах. Незабаром йому стає нудно. Потяг з кубиків набагато цікавіше. Два кубики, пов'язані разом, - це вантажівка з причепом. А якщо зверху покласти маленькі кубики, вийде товарний поїзд, який буде возити вантажі в різні міста. Коли йому набридне суша, кожен кубик стане човном і цю флотилію потягне баржа - великий кубик. І так він може грати нескінченно.
Батьки, обмежені в засобах, бідкаються, що не можуть купувати дитині дорогих іграшок. Але уявіть собі, як багато дитина може зробити зі звичайною картонній коробкою. Вона і ліжко, і будинок, і вантажівка, і танк, і міць, і гараж.
Але не думайте, що дитині взагалі не потрібно купувати гарних іграшок. Прийде час, і йому захочеться триколісний велосипед або самокат, і ви охоче купите його дитині, якщо зможете. Але спочатку забезпечте його простими іграшками, а потім додавайте більше складні по своєму смаку і по своїй кишені.
Спочатку діти навчаться штовхати предмети перед собою, а потім вже тягти їх за собою. Дитина з великим захопленням грає каструлями та іншої домашньої начинням, або кубиками і блоками. Мати однорічної дитини скаржиться, що він не хоче грати з кубиками, а хоче вставляти каструльки і сковорідки одна в іншу. Дитина бачить, що його мати "грає" з каструлями, а не кубиками, тому й його більше привертають каструлі. Ось чому всі діти бувають так зачаровані сигаретами.
Ближче до 2 місяця дитині стає все цікавіше наслідувати дорослим і старшим Діти спочатку наслідують того, що роблять мама і тато, наприклад підмітає підлогу, миє посуд або голиться.
Після 2 років уява стає більш творчим. У цьому віці діти грають ляльками та іграшкової меблями, з вантажівками і особливо охоче з кубиками. Кубики, поставлені один за іншим - це потяг. Кубиками можна намітити обриси човна або будинку. І так до нескінченності. Набір кубиків і блоків усіх розмірів і форм варто десяти іграшок для будь-якої дитини 6 - 8 дет.
Образні іграшки зображують людей, тварин, різні предмети і тим розширюють і уточнюють уявлення дітей, розвивають їх уяву, дають ідею ігри, допомагають розвивати задуману тему. Іграшковий літак викликає у дітей бажання стати льотчиком, ляльки в костюмах школярів наводять на думку грати в "школу".
Серед образних іграшок особливе місце займає лялька - найдавніша і найбільш популярна іграшка. Зазвичай лялькою називають образ дитини (дорослої людини) в іграшці, зробленій з мастики, пап'є-маше, гуми, целулоїду, тканини або іншого матеріалу. Типаж і розмір ляльки може бути самим різноманітний, одягнена вона в матерчатий костюм або зовсім не має сукні ( "голим"). Руки і ноги її зазвичай рухомо закріплені, іноді рухається голова і закриваються очі.
Оскільки лялька зображає людину, вона виконають різні ролі і є як би партнером дитини. Він діє з нею так, як йому заманеться, змушуючи її здійснювати всі свої думки і бажання. Хлопчики і дівчатка 2-х років відображають і закріплюють у грі найпростіші життєві навички: змушують ляльку ходити, садять її, укладають спати, годують.
Кукла допомагає орієнтуватися у формі, величині, матеріалі, кольорі, рухах і т.д. Вона рухома, яскрава, і цього цілком достатньо, щоб поглинути увагу малюка і стати однією з улюблених іграшок.
Хочеться нагадати ще й про те, що дитина зазвичай не просто грає з іграшками, ляльками, ведмедиками, зайцями, а живе з ними одним життям, любить їх. Багато хто з іграшок входять у життя дитини як близькі друзі. Тому, щоб дитина полюбив іграшку вона повинна бути естетично прийнятною.
Дитина сам наповнює душевний світ іграшки на свій розсуд і вона "веде себе "виключно так, як це потрібно в даний момент її господаря: вона розумна і слухняна, ласкава і весела, невірне й уперта, вона брехуха і непоправне нечупара. Дитина переживає зі своєю лялькою усі події власної і чужого життя в усіх емоційних і моральних проявах, доступних його розумінню. Кукла або м'яка іграшка виступає як замінник відданого друга, який все розуміє і не пам'ятає зла. Тому потреба в такій іграшці виникає у кожного дошкільника - не лише у дівчаток, а й у хлопчиків. Лялька для дитини не тільки дочка чи синок. Лялька як і мишка, мавпочка, собачка и др. - об'єкт для спілкування у всіх проявах дитини, партнер по грі. У кожного нормально розвивається дитини встановлюються особливі стосунки зі своєю лялькою або звірятка. За роки дитинства кожна дитина по - своєму прив'язується до своєї іграшці, переживаючи завдяки їй безліч різноманітних почуттів.
Серед іграшок основне місце займають тварини стилізовані під людину: слоник в сурдутику, свинка в політиці, зайчик в штанцях і т.п. Їх можна купати, годувати, водити заручку, катати в колясці, розмовляти з ними, тобто діяти як з лялькою.
Така аналогія дозволяє дорослому, по - перше, організувати ігри та ініціювання з іграшками - тварин, як з "живими" об'єктами на рівні знань, доступних дитині, по - друге вчити відображати побутові ситуації (купання, годування і т.п.) і закріплювати узагальнене уявлення про них; в - третіх, розвивати вміння порівнювати і виділяти зовнішні відмітні ознаки людини і тварин; в - четверте, підводити дитину до розуміння реального і казкового в навколишній дійсності.
Дитина охоче підкоряється вимогу Буратіно йти вмиватися, чистити зуби і лягати спати. Маля, звичайно знає, що за Буратіно каже мама, що ожив смішний чоловічок тільки в маминих руках, але слухатися при цьому цікаво. Тому молоді батьки можуть користуватися таким прийомом, якщо їх маля не слухається.
Пізніше дитина сама пробує "водити" ляльку, говорити за неї. Мова його стає образніше, виразніше, він сам придумує смішні сценки, показує одноліткам свій ляльковий театр, його уява розвивається, він намагається трохи краще запам'ятати казки, сценки з дитячих вистав, щоб потім їх відтворити. У театралізованих іграх з ляльками дитина прагнути як можна точніше повторити вміст цих казок і показує найбільш запам'яталися уривки.
Діти трьох - чотирьох років грають у настільний театр випиляних розфарбованими фігурками, які зображають героїв загальновідомих народних казок "Курочка Ряба "," Теремок "," Колобок "та ін Малюк розповідає казку, пересуваючи фігурки
Керувати ляльками типу бібато (наручні) дітям набагато важче (одночасно "грати" двома ляльками часто важко навіть дорослим).
Виконання ролі за допомогою такої іграшки формує у дошкільника виразність мови, міміку, пантоміма, стимулює розвиток театрально - мовних здібностей, а так само вони призначені для естетичного виховання дітей.
Дуже важливі іграшки, що сприяють розвитку рухів: м'ячі, скакалки, обручі, віжки, каталки. Особливо слід підкреслити значення м'яча, граючи з яким дитина виконує різноманітні рухи: хитає його, кидає, ловить. Крім м'яча, дитині потрібно купити і кеглі. Маленьким дітям краще всього придбати кеглі з пластмаси, вони легкі, невеликого розміру. Покажіть дитині, як з недалекого відстані (1 - 1,5 м) кидати м'яч, щоб він котився і збивав кеглі. Ігри з м'ячем, з кеглями, катання куль та ін, які потребують активного руху, доставляють дітям велике задоволення, виховують спритність, влучність. У процесі гри з ними діти зміцнюються у ходьбі, бігу, метанні, у спритності, влучності, координації руху, розвитку дрібної моторики. Що дозволяє розвивати типові функції і особистісні якості.
Активне рух не тільки зміцнює м'язи, удосконалює руховий апарат, а й також сприяє нервово-психічного розвитку дитини (виховує волю, увагу).
Одні з найстародавніших ігор - гри у м'яч. У м'яч грають і найменші дітлахи, але, звичайно, це ігри без будь-яких правил. Малюк ще ходити як слід не вміє, він тільки повзає поки і котить м'яч перед собою. Відкотиться м'яч далеко - дорослий направляє його знову до рук дитини. І поступово руху малюка стають впевненіше. Він все ще частіше намагається встати.
А після року малюк навчиться побрасивать м'яч, і бити ним об підлогу, кидати в стінку.
До чотирьомроків дитина зможе грати з невеликим м'ячиком. Поступово він навчиться ловити і кидати м'яч однією рукою.
В дошкільному віці технічні іграшки можуть мати велике значення для формування розумових здібностей, необхідних для будь-якої діяльності людини. Крім того, засобами технічних іграшок можна розвивати деякі спеціальні здібності до технічного конструювання та винахідництва.
Що ж можна назвати технічною іграшкою? До якої групи іграшок віднести робота, перекидаються мавпочку, пірамідку, танцюючу ляльку? Зазвичай технічними іграшками називають ті, які допомагають знайомити дітей з технікою і виробництвом, долучати до технічної діяльності, розвинути здібності, важливі в майбутньому, формувати технічні інтереси та нахили.
Якщо іграшка має механізм, він повинен бути зрозумілий дитині, на якого іграшка розрахована, і обов'язково відкрито, щоб можна було його розглянути, не ламаючи іграшки. Механізм повинен добре діяти і бути міцним.
Ігри з технічними іграшками у дітей старшого і молодшого дошкільного віку істотно відрізняються. Так, якщо малюки вчаться грати відповідно до призначенням іграшки, то старший дошкільник вважає за краще керувати рухом, діяти з іграшкою.
Технічні іграшки різноманітні: без механізмів, з ручним керуванням, заводні з інерційним механізмом і, нарешті, з мікроелектродвигуни.
В будівельний матеріал можна грати нескінченно. "Будівельні ігри" цінні тим, що дозволяють відобразити в грі задумане. Будь-яка результативна діяльність, створена власними руками, дає велике задоволення.
Ще К. Д. Ушинський, відомий російський педагог, відзначав, що "... найкраща іграшка для дитини та, яку він може змусити змінюватися найрізноманітнішим чином ... ".
"Будівництво" в грі більше, ніж будь-які інші ігри, схоже з трудовою діяльністю людини. Будь-яка найпростіша будівля вимагає від дитини роботи думки, фантазії, вміння зосередитися, терпляче подолати труднощі.
Щоб дитина довго не залишався на стадії безпорадних дій з кубиками та іншими формами, треба показати йому, що і як можна побудувати.
Ігри дітей 2 - 4-х років значно збагатить набір ігрового будівельного матеріалу. У нього входять бруски, кубики, цеглинки, тригранні призми. Ці матеріали дають можливість дітям спорудити найрізноманітніші будівлі. Крім того, пофарбовані в 4 основні квіти, вони дозволяють тренувати дітей і в назві кольору. Ця корисна іграшка дає дитині значно більше, ніж дорогі ляльки чи заводні ефектні машини, не кажучи вже про "вогнепальних" автоматах.
Перше знайомство з будівельним матеріалом починається з розглядання всього набору, назви його форм: цеглинка, кубик, призма. Тут корисно сказати дітям про властивості та особливості тієї чи іншої форми.
Чергуючи кубик і цеглинка, побудуйте парканчик, до нього воротікі. Дахом служить тригранна призма, покладена зверху. Отримаємо будиночок. Знову стануть в нагоді матрьошки. Вони будуть його новоселами. Застосування будівельного матеріалу різноманітно.
Часто роль батьків обмежується лише покупкою іграшки. Іграшки лежать, а дитина в них не грає. Кожну нову іграшку не можна просто давати дитині. Йому треба все розповісти про неї і показати, як в неї грат