.jpg)
.jpg)
Перша психологічна допомога – це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які відчувають страждання і потребу.
Першу психологічну допомогу може надативати не лише професійний психолог, а й інший спеціаліст, людина, яка знайома з правилами її надання.
Перша психологічна допомога включає:
- ненав'язливе надання практичної допомоги та підтримки;
- оцінку потреб і проблем;
- надання допомоги у задоволенні нагальних потреб (наприклад, такихяк їжа, вода, інформація);
- вміння вислуховувати людей, але не примушуючи їх говорити;
- вміння втішити і допомогти людині заспокоїтися;
- надання допомоги в отриманні інформації, встановленні зв'язкуз відповідними службами і структурами соціальної підтримки;
- захист від подальшої шкоди.
Завдання першої психологічної допомоги:
- формувати відчуття безпеки, зв'язку з іншими людьми,спокою і надії;
- сприяти доступу до соціальної, фізичної та емоційноїпідтримки;
- зміцнювати віру в можливість допомогти собі та оточуючим.
Хто потребує першої психологічної допомоги?
ППД призначена для людей, які знаходяться в стані дистресув результаті щойно пережитого або поточної важкої кризовоїподії.Таку допомогу надають як дорослим, так і дітям.
Однак не кожна людина, яка пережила кризову подію, потребує ППД або прагне її отримати.Не можна нав'язувати допомогу тим, хто її не бажає, але завжди треба бути з тими, хто, можливо, захоче отримати підтримку.
Бувають ситуації, коли люди потребують серйознішої допомоги,ніж ППД. Ті, які надають ППД, мають розуміти межі власних можливостей і звертатися за допомогою до професіоналів – медичних працівників, психологів, представників соціальних служб, органів місцевого самоврядування або громадських організацій присутніх на місці події.
ЯК НАДАВАТИ ПЕРШУ ПСИХОЛОГІЧНУ ДОПОМОГУ?
Коли надавати ППД?
Хоча люди можуть потребувати допомоги та підтримки протягом тривалого часу після кризової події, ППД призначена для підтримки тих, хто щойно від неї постраждав. Можна надати ППД, коли вперше встановлюєш контакт з людьми, які перебувають у стані дистресу.Зазвичай це відбувається під час або відразу після події, але іноді – через кілька днів або тижнів, в залежності від того, як довго тривала подія і на скільки травмуючою вона була.
Де надавати ППД?
ППД можна надавати у будь-якому порівняно безпечному місці – безпосередньо на місці події, якщо мова йде про окремий нещасний випадок, або в місцях надання допомоги постраждалим, наприклад,в медичних установах, притулках і таборах переселенців, школах, пунктах розподілу гуманітарної допомоги. Бажано намагатися надавати ППД там, де є можливість поговорити з людиною без перешкод з боку оточуючих.
Принципи надання ППД.
Взявши на себе функцію допомоги людям, що переживають трагічну подію, важливо поважати їх гідність та захищати їх безпеку. Усі працівники та установи, які беруть участь у наданні гуманітарно їдопомоги, в тому числі ППД, повинні дотримуватися наступних принципів:
| Захищати: | |
| Безпеку | -Уникати дій, які можуть поставитилюдей під загрозу подальших травмуючихвпливів.- Робити все можливе для тогощоб забезпечити безпеку дорослихі дітей, яким надається допомога, захиститиїх від фізичної та психологічної травми. |
| Гідність | - Ставитися до людей з повагою, згідно загальноприйнятих культурних і соціальних норм. |
| Права | - Переконатися, що допомога надається справедливо, без дискримінації.- Допомагати людям відстоювати свої праваі отримувати необхідну підтримку.- Діяти в інтересах кожногопотерпілого, який потребує допомоги. |
Етичні правила надання ППД
Пропонуються наступні етичні правила «потрібно» і «не потрібно», які допоможуть уникнути заподіяння людям подальшої шкоди, надати максимально можливу допомогу.
| ПОТРІБНО | НЕ ПОТРІБНО |
| Бути чесним і гідним довіри | Зловживати своїм становищем при наданні допомоги людини, яка постраждала |
| Поважати право людини самостійно приймати рішення | Просити у людини гроші або послуги за надання допомоги |
| Усвідомити і відкинути власні упередженняі забобони | Давати неправдиві обіцянки чи повідомлятинедостовірні відомості |
| Чітко дати людині зрозуміти, що, навіть, якщо вонавідмовляться від допомоги зараз, вона можезвернутися за нею згодом | Перебільшувати своїзнання та навички |
| Дотримуватися конфіденційності і не допускати необгрунтованого поширенняотриманих від людини анкетних даних | Нав'язувати свою допомогу, вести себе настирливоі нахабно |
| Враховуватиособливості культури, віку та статіособи | Примушувати людинурозповідати про те,що з нею сталося |
| Поширювати отримані відомості особистогохарактеру | |
| Давати оцінки вчинків і переживань людини |
У кризових ситуаціях серед постраждалого населення часто виявляються люди різних культурних традицій, включаючи національні меншини або інші групи, що піддаються ризику маргіналізації. Національна культура визначає, як треба ставитися до людей і що прийнято, а що не прийнято говорити і робити. Наприклад, в деяких культурах не прийнято ділитися почуттями з будь-ким,крім членів сім'ї, або жінкам дозволено говорити тільки з жінками, або необхідно одягатися певним чином, покривати голову і т. ін. Не виключено, що доведеться працювати з людьми, чиє походження івиховання відрізняється від тих, хто надає допомогу. Надаючи допомогу важливо ставитися із розумінням до різних культурних традицій і вірувань.
Надаючи допомогу в кризовій ситуації, бажано:
- слідувати вказівкам відповідних органів, керуватися відомими заходами з ліквідації кризової ситуації;
- знати які заходи реагування приймаються і які є ресурси для надання допомоги нужденним;
- не заважати проведенню пошуково-рятувальних операційі роботі медичного персоналу;
- чітко уявляти власні функції та їх межі.
Щоб надавати ППД, не обов'язково мати кваліфікацію психолога або фахівця з соціальних питань. Однак при наданні допомоги людям в кризових ситуаціях,рекомендується працювати через відповідні компетентні організації або громадські групи. Діючи самостійно, можна піддати себе ризику, дії можуть негативно вплинути на координацію заходів, а переміщені особи можуть не отримати належної допомоги.
Рекомендації тим, хто надає ППД
Хоча допомога надається іншим, пережите в кризовій ситуації може негативно вплинути і на того, хто надає цю допомогу. Відповідальне надання допомоги також означає турботу про власне здоров'я і благополуччя. Необхідно перш за все берегти себе, щоб краще піклуватися про інших. Якщо працює команда, важливо знати й поцікавтися самопочуттям усіх членів команди, запевнитися що той, хто надає допомогу, фізично і емоційно взмозі допомогти іншим.
Ефективне спілкування.
Важливо знати як і вміти спілкуватися з людиною, яка знаходиться в стані дистресу. Люди, які пережили кризову подію, можуть перебувати в пригніченому стані, відчувати тривогу або сум'яття. Деякі звинувачують себе у тому, що сталося. Зберігаючи спокій і проявляючи розуміння,треба допомагати людині пережити стресс, відчути себе в безпеці, відчути, що її захищають, розуміють, поважають і піклуються про неї належним чином. Люди, що пережили стресову ситуацію, можливо, захочуть розповісти, що з ними сталося. Вислухати чиюсь розповідь – це вже велика підтримка. Однак важливо не примушувати людей розповідати про пережите. Деякі люди не хочуть говорити про те, що сталося, або про свої особисті обставини. При цьому для них може бути важливо, щоб хтось простобув поруч, нехай і мовчки. Треба сказати їм, що підтримка буде поблизу, якщо вони захочуть поговорити, або запропонувати їм практичну допомогу, наприклад, їжу або склянку води. Не можна казати занадто багато, треба надати людині побутив тиші. Можливість трохи помовчати дасть людині перепочинок і може підштовхнути її поділитися з кимось своїми переживаннями, якщо вона того забажає.
Важливо вміти слухати людей, щоб зрозуміти становище, в яке вони потрапили, їхні потреби, щоб допомогти їм заспокоїтися і надати необхідну допомогу. Коли розмовляєте з людиною, важливо слухати: очима, демонструючи пильну увагу; вухами, щоб дійсно почути, що саме турбує людину; серцем, із співчуттям і повагою.
Звертаючись до людей, які, можливо,потребують підтримки:
- Звертайтеся з повагою і відповідно до їх культури.
- Представтеся: скажіть своє ім'я та організацію.
- Запитайте, чи потребують вони допомоги, якої саме.
- По можливості, знайдіть безпечне і тихе місце для розмови.
- Створіть елементарні комфортні умови (наприклад, дайте води).
- Намагайтеся забезпечити безпеку потерпілого: виведіть людину з місця, де їй загрожує безпосередня небезпека, якщо це можна зробити без ризику; спробуйте захистити людину від зайвої уваги, захищаючи її право на приватне життя і гідність; якщо людина пригнічена, спробуйте не залишати її наодинці.
- Вислуховуйте людей і спробуйте їх заспокоїти.
- Будьте поруч.
- Не змушуйте людей розповідати про пережите.
- Уважно вислухайте, якщо люди все ж захочуть поговорити про те, що сталося.
- Якщо людина пережила сильний стрес спробуйте її заспокоїти і переконайтеся, що вона не буд еперебувати на самоті.
- Підтримуйте зоровий контакт з людиною під час розмови.
| ПОТРІБНО робити і говорити | НЕ ПОТРІБНО робити і говорити |
| Знайти для розмови тихе місце, де ніщо не буде відволікати | Змушувати людинурозповідати, що з неювідбулося і відбувається |
| Поважати конфіденційність і по можливості не розголошувати повідомлені особисті відомості про людину | Перебивати, квапити співрозмовника (наприклад, не треба дивитися на годинник чи говорити занадто швидко) |
| Бути поруч з людиною, але дотримуватися необхідної дистанції з урахуванням їївіку, статі та культури | Торкатися людини, якщо немає впевненості, чи це є прийнятним в її культурному середовищі |
| Показувати, що уважно слухаєтеспіврозмовника, наприклад, киваючи головою або вимовляючи короткі підтверджуючі репліки | Давати оцінку діям людини |
| Бути терплячим і спокійним | Казати «Ви не повинні себе так відчувати» або«Ви повинні радіти, що вижили» |
| Надавати фактичну інформацію, якщо вонаіснує.Чесно казати, про що знаєте, а чого не знаєте: «Я незнаю, але спробую для васдізнатися» | Вигадувати того, чого не знаєте |
| Надавати інформацію так, щоб її легко було зрозуміти простими словами | Використовувати спеціальні терміни |
| Висловлювати співчуття, коли люди говорятьпро свої почуття, перенесенувтрату або важливі події (втрата будинку, смерть близької людини та т.ін.): «Яке нещастя!Я розумію, як вам важко» | Давати обіцянки чи запевнення, у виконання яких Ви невпевнені |
| Відзначити зусилля людини,спрямовані насамостійний вихід із важкої ситуації | Переказуватиспіврозмовникурозповіді, почуті від інших |
| Дати людині можливість помовчати у разі необхідності | Казати провласні труднощі |
| Думати і діятитак, немов зобов'язані розв’язати за іншого всі його проблеми | |
| Позбавляти людинувіри увласні силиі здатність самостійноподбати про себе | |
| Казати про людей, використовуючи негативніепітети (приміром, називати їх «божевільними») |
Якщо у людини виникає відчуття нереальності того, що відбувається, відірваності від оточення, тоді для відновлення контакту з навколишнім середовищем і самовладання, попросіть її: впертися ногами в підлогу; допоможіть їй поплескати пальцями або руками по своїх колінах; зверніть її увагу на будь-які нейтральні предмети, які оточують її навколо, і вона може побачити, почути чи помацати; попросіть розповісти, що вона бачить і чує; попросіть її зосередитися на своєму диханні і дихати повільно.
Оперативні правила ППД: дивитися, слухати, направляти
Три основних оперативних правила надання першої психологічної допомоги –дивитися, слухати і направляти. Ці правила допомагають оцінити кризову ситуацію, забезпечити власну безпеку на місці події, знайти підхід до переміщеного населення, зрозуміти його потреби і спрямувати туди, де можна отримати практичну допомогу та інформацію.
- ДИВИТИСЯ: необхідно перевіряти умови безпеки, з’ясовувати, чи є навколо люди, які дійсно потребують задоволення основних життєвих потреб; перевірити, чи є навколо людив стані важкого дистресу.
- СЛУХАТИ: необхідно звертатися до людей, які можуть потребувати підтримки; з’ясовувати, у чому саме вони мають потребу і що їх турбує; вислухати їх і намагатисязаспокоїти.
- НАПРАВЛЯТИ: люди, що пережили травмуючу подію, нерідко відчувають себе незахищеними, відрізаними від світу або безпорадними. Їх повсякденне життя руйнується, вони більше не отримують звичної підтримки або раптово опиняються в стресових умовах. Направити людей туди, де їм нададуть практичну допомогу, - одна з основних цілей ППД. ППД – найчастіше одноразове втручання, і Ви можете знаходитися поряд з людиною лише короткий час. Для подальшого відновлення слід спонукати людей застосувати власні вміння справлятися з життєвою ситуацією. Допоможіть людям надати раду собі самостійно і відновити контроль над ситуацією.
ЗАВЕРШЕННЯ НАДАННЯ ДОПОМОГИ
Те, коли і як припиняється надання допомоги, залежатиме від умов кризи, від ролі та функцій того, хто таку допомогу надає, і від потреб людей, яким Ви допомагаєте. Треба покладатися на свою оцінку ситуації, потреб людей, якими Ви опікуєтесь і власних потреб. При необхідності треба говорити людям, що Ви завершуєте надання допомоги, а якщо хтось інший буде допомагати їм з цього моменту, познайомити їх з новою людиною. Якщо Ви направили людей до інших служб, треба пояснити, чого слід чекати, і переконатися, що у нього є необхідна інформація для підтримки подальшого зв'язку. Незалежно від того, яким був Ваш досвід спілкування з людиною, важливо попрощатися на позитивній ноті, побажавши їй благополуччя.
Перелік дієвих вправ для самодопомоги для подолання стресу:
1.“Протистресове Дихання”.
Повільно виконуйте глибокий вдих через ніс (на 1-2-3-4); на піку вдихання затримайте дихання (на 1-2), після чого зробіть видих через рот (або як зручно) якомога повільніше (на 1-2-3-4-5-6). Це заспокійливе дихання. Постарайтеся уявити собі, що з кожним глибоким вдихом і тривалим видихом ви поступово позбавляєтеся від стресової напруги, ніби «видихаєте її через трубочку». Виконуйте цю вправу 5-10 разів.
2. Вправа для стабілізації “5-4-3-2-1”.
Дієва вправа увипадку дезорієнтації від надмірних емоцій. Ця вправа допоможе вам швидко повернутися до реальності, по черзі активуючи п’ять органів відчуттів та вмикаючи нашу лобну кору за рахунок називання слів.
Інструкція:
- Роздивіться навколо себе та знайдіть очима 5 предметів синього кольру. Назвіть їх;
- Прислухайтеся та почуйте 4 різних звуків. Назвіть їх;
- Доторкніться рукою та відчуйте 3 різні поверхні. Назвіть, які вони на дотик;
- Відчуйте два різні запахи. Назвіть їх;
- Визначте щось на смак. Назвіть, що ви відчули на смак? (можливо, ви відчуєте смак у роті, а якщо маєте можливість, то випийте трішки води та відчуйте, який у неї смак).
4.“Обійми метелика”.
Вправа що допоможе вам за 2 хв синхронізувати півкулі мозку та відновити внутрішній спокій. Це видозмінений варіант обіймів, який допомагає відновити внутрішній спокій. Людині потрібні обійми, щоб вона почувалася щасливою, а отже, і здоровою.
- Схрести руки на грудях так, щоб права кисть лягла на ліве плече, а ліва на праве.
- Почни повільні почергові постукування. Відслідкуй, які асоціації виникають під час виконання даної техніки.
Вправа відволікає та дає змогу сконцентруватися на її виконанні. Вона очищує думки від негативу, допомагає відновити умиротворення в душі.
Техніку обіймів можна використовувати під час панічних атак, для подолання стресу, тривожності та страху.
Паралельно з вправою рахуй та повільно дихай. Можеш запалити пахощі, свічку або відкрити аромаолію лимона чи інших цитрусових, якщо маєш такі
ВАЖЛИВО:
Кожну з цих вправ варто виконати декілька разів заздалегідь, для того щоб ви вчасно застосувати її у випадку стресової ситуації. Так ви більш ймовірно згадаєте, що варто зробити.